Improv Blog

Chicago improv notes (part 2)



Перший тиждень в ІО Theatre або що робити, коли ти «lost in translation»?



Коли я таки вирішила їхати на навчання у Чикаго, то знала, що питання мови стоятиме гостро. Що мені потрібно буде імпровізувати і взаємодіяти з людьми у 100% англомовному середовищі, але нічого не робила. Адаптація до англійської по суті почалася на борту літака за переглядом англомовних фільмів, і привіт Чикаго.

Щоб ви собі розуміли 10 з 14 моїх одногрупників — нейтівспікери з США, Англії, Австралії і Південної Африки. Ніхто ж не казав, що буде легко. До закордонних студентів тренери проявляють максимум лояльності, пояснюють незрозумілі слова, одногрупники підтримують і намагаються контролювати сленг на сцені. Але коли мова заходить про вечірні шоу, то актори грають свою програму з усіма інгредієнтами мови. Скажу чесно, рівень розуміння в рамках шоу у мене мізерний. Хоч мене і заспокоювали, мовляв багато сленгу, гри слів, локального гумору. Важко понижувати планку власного перфекціонізму і его, коли ти усвідомлюєш, що твій словниковий запас не дає викладатися на повну.

Знайти плюси у цій ситуації було просто життєво необхідно, щоб не розклеюватися. Я багато разів повторювала своїм учням і собі перед поїздкою, що імпро — це не тільки «постояли потеревенили», імпровізація — це процес, у якому потрібно задіювати максимум інструментів: рух, простір, персонажа, емоції, звуки, а не тільки слова. І от це відчуття повністю «lost in translation», якраз спонукає використовувати всі ці інструменти, спонукає бути більш виваженим гравцем. Спонукає викручуватися з ситуацій, коли ти нічого не розумієш зі сказаного і не можеш сказати: я не розумію, бо вистава має тривати. З таким підходом я сходила на 5 імпро-шоу, слухаючи не слова і контекст історій, а інтонації, посил глядачу, емоції, персонажів, взаємодію один з одним і простором. І це дало мені, як актору і тренеру, дуже багато. Мабуть, за інакших умов, я б не приділяла цим інструментам таку велику увагу. Тому в методології імпро є так багато правил і обмежень. Бо саме вони спонукають людей шукати нові рішення і думати поза рамками. Хто б міг подумати, що обмеження саме по собі може бути подарунком, може змусити дивитися ретельніше і відчувати сильніше.







Chicago
Made on
Tilda