Improv Blog

Chicago improv notes (part 4)



Емоційний підйом третього і велика криза четвертого тижня.



Усе в навчанні в ІО відбувалося по наростаючій: інтенсивніше, цікавіше, важче. Дійсно, протягом 3 тижня Craig Uhlir нас поганяв добре. Ми відігравали по 15−20 сцен на день. А ще 6 шоу за тиждень від лялькового до шекспірівського імпро. Вишенька на торті - марафон з 10 сценок, які кожен головний герой грає нон-стоп, швидко переключаючи персонажів. Тобі здається, що ти можеш все.



Але настає велика криза четвертого тижня, про яку нас попереджали всі викладачі з самого початку. Як у рекламі вітамінів: «немає сили, щоб почати день». Привіт емоційне вигорання. Голова просто не слухалася, моментами перекладалка в голові не спрацьовувала, заторможена реакція, тотальна відсутність ідей не те що англійською, а українською. Половину сцен я відігравала, не розуміючи про що взагалі мова. І ця криза почалася у більшості груп, перенасичення враженнями, спілкуванням, інформацією, а головне — ІМПРОвізацією. Я собі уявляю, як важко було викладачам працювати з такими в’ялими групами. Tim Soszko наш тренер протягом 4 тижня, як ніндзя розповідав про мільйон інструментів у довгих формах. В голові весь тиждень крутилося: а так можна було?



Щоб ви собі розуміли протягом 5 тижнів навчання, ми вчили одну дуже складну гру — Галольд. 5 тижнів підготовкb, море правил, які треба тримати в голові, діаметрально протилежні акценти, ніж у коротких формах. Короткими формами імпро займаюся вже 5 років, а тут за 5 тижнів треба себе перебудувати. На додачу до всього шалене виснаження. У таких випадках завжди треба вчасно вмикати інстинкт самозбереження. Перемикатися на інакші речі і добре слухати себе. Мені не хотілося ніякого імпро. Навчання в iO Chicago виявилося ще тим випробуванням на міцність. Я відмовилася від всіх шоу, безкоштовного майстер-класу, знизила викид енергії на заняттях до нуля, щоб мати резерв часу відновити сили. Не писала ніяких постів, обмежила соцмережі і спілкування. Просто намотувала кілометри прогулянок по Чикаго і багато спала. Це дозволило прийти в норму.



До чого я це все веду. Емоційне вигорання дуже страшна штука. Воно може перерости у колосальну хандру, з якої не так просто вилізти. Останній раз у мене пішло на це 4 місяці. Яка б робота не була улюблена, скільки б задоволення не приносила, свої ресурси треба дуже берегти. Бо через перепрацьовування навіть в улюбленій роботі може настати криза. Якщо відчувається перевтома фізична, емоційна без різниці, — брати день, два, тиждень офф. Переключитися на щось інакше, змінити картинку. І тоді свіжачком знову до улюбленої справи.



Chicago Chicago
Made on
Tilda